Про нас

Мистецтво, створене Богом і во ім’я Боже

02.06.2009

Наприкінці ХХ ст. у процесі бурхливого національного відродження українське суспільство після кількох десятиліть бездуховності та поневірянь знову повернулось до призабутих християнських цінностей. Суспільне навернення до богослов'я, повернення до глибинних духовних джерел стимулювали творчу фантазію українських митців.

Активна відбудова та побудова храмів поставила перед митцями низку складних втім надто важливих завдань. До сакральної теми звернулось чимало знаних та молодих художників, проте лише невелика частина з них зуміла по справжньому вникнути у глибинний божественно-трансцендентний зміст церковного мистецтва, усвідомити його основне завдання, основну мету. “Релігійне мистецтво має служити релігії. Бо вона має надприродну ціль і містичну глибінь, котрої око не може зміряти”, зазначав митрополит Андрей Шептицький. Особливого трепетного, з молитвою та вірою ставлення, доброї теологічної та мистецької підготовки вимагає іконопис і особливо монументальне храмове малярство.

Продовж кількох років в Україні сформувалось декілька потужних фахових осередків, художніх угрупувань, які на високомистецькому рівні працюють у ділянці монументального сакрального стінопису. На сьогодні визнаним провідним осередком храмової культури та монументального малярства в Україні, і, зокрема, в Києві є творча майстерня досвідченого майстра Миколи Стороженка. Потужний колектив монументалістів сформувався у Львові на базі Львівської академії мистецтв. Фахове об'єднання малярів монументалістів близько десяти років тому утворилось у Дрогобичі на Львівщині.

Основу малярського об'єднання, що на правах живописного відділення увійшло до Дрогобицької Асоціації Художників (ДАХ), склали випускники львівських вузів Ігор Орищак, Ігор Леськів, Сергій Булко та Євген Хруник. Протягом 1993 2003 рр. дрогобицьке об'єднання талановитих митців створило стінописні комплекси у близько тридцяти храмах Прикарпатських областей України, Хмельниччини, Одещини, Житомирщини, Волині, окремих регіонів сусідньої Польщі.

Творчий доробок об'єднання майже у всіх храмових стінописних комплексах відзначає добра обізнаність із богословськими вченнями, історією Вселенської та української Церкви, знання іконографічних і стильових особливостей релігійного малярства. Втім не зважаючи на певний фаховий досвід та постійне самовдосконалення своїх теологічних пізнань і духовного зростання, митці об'єднання не зупиняються на здобутому. Концептуально розробляючи загальну схему оздоби того чи іншого храму молоді митці уважно прислухаються до компетентних думок відомих українських мистецтвознавців Д.Степовика, В.Вуйцика (нині покійного), фахових реставраторів В.Мокрія, М.Отковича, Я.Мовчана та інших знавців українського сакрального мистецтва. Особливо значимими у творчості дрогобицьких митців є спілкування з духовними особами Владикою Софроном Мудрим, Владикою Юліаном Вороновським, Софроном Дмитерком, о. митр. прот. Тарасом Гарасимчуком, священником Григорієм Планчаком та іншими отцями.

Завдяки старанням творчого дрогобицького осередку українське сакральне мистецтво поповнилось низкою добротних храмових комплексів, з посеред яких особливо значимими для формування сучасної школи релігійного малярства України є розписи в Гошівському монастирі (1995-1996), церкві села Бачів Перемишлянського р-ну Львівської області (1998), Свято-Троїцького кафедрального собору в Дрогобичі (1999-2000), церкви Різдва Пр.Богородиці в Луцьку (2001), церкві Петра і Павла в Рясному біля Львова (2001), церкві Успіня Пр.Богородиці у Старому Косові на Івано-Франківщині (2003). Кожен із згаданих комплексів відзначає новизна композиційних пошуків, оригінальність авторського вирішення сюжетних полотен. Проте, незважаючи на нововведення, митці коректно вписуються в рамки традиційного церковного стінопису, не порушуючи віками усталених канонів. Мова може йти лише про поповнення утверджених схем оздоби храмів новими іконографічними знахідками, як правило зумовленими складним еволюційним процесом історії української церкви, місцевими особливостями або ж конструктивно-архітектонічними та стильовими засадами сакральної споруди.

Володимир Жишкович,
кандидат мистецтвознавства,
м. Львів